1633
Societas Filiarum Caritatis a S. Vincentio de Paulo / Товариство Дочок Милосердя Святого Вінсента де Поля

Сестринство, засноване святим Вінсентом де Полем (1581-1660) і святою Луїзою де Маріяк (1591-1660), виросло з братств милосердя, заснованих місіонерами, до яких активно приєднувалися заможні жінки, які збирали пожертви для бідних.

Королева Польщі Марія Луїза Гонзага запросила Дочок Милосердя до Варшави в 1652 році. У 1744 році єпископ Смоленський Богуслав Ґосевський надав пожертву для шпиталю у Вільнюсі і виділив для цієї мети свій палац на вулиці Савічюса. Єпископ обрав виконавцями цієї пожертви священиків-лазаристів, і завдяки їх зусиллям у 1745 році до Вільнюса з Польщі прибули перші Дочки Милосердя. Незабаром палац був перетворений на монастир і лікарню. У Вільнюсі, як і скрізь, основною діяльністю Дочок Милосердя було служіння хворим і бідним. Побудований у 1791 році, Сиротинець Немовляти Ісуса незабаром став основним місцем, де батьки могли з тих чи інших причин залишати своїх дітей. Щоб підготувати дітей до нелегкого життя поза стінами сиротинця, їх навчали читати і писати, а також давали ремесло. Після поділу Речі Посполитої царська адміністрація підтримала Дочок Милосердя і забезпечила додатковий дохід для їхніх шпиталів. У 1809 році сестер прийняли на роботу в новостворену загальну лікарню при костелі Святих Пилипа та Якова в Лукішкес (в приміщенні, яке перейшло від домініканського монастиря). Фатального удару Дочки Милосердя зазнали після повстання 1863-1864 рр.: у 1864 р. їх виселили з монастиря в Сиротинці Немовляти Ісуса, а в 1867 р. закрили будинок на вул. Савічюса. У 1921 році Дочки повернулись до своєї праці в Сиротинці Немовляти Ісуса. Під час Другої світової війни сестри виїхали до Польщі і більше ніколи не відновлювали свою роботу у Вільнюсі.